ПРОБЛЕМА ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ В ПСИХІАТРІЇ
Панько Олексій В''ячеславович
Харківський державний медичний університет
Науковий керівник: к.м.н., доцент Кожина Г. М.
Показником рівня розвитку суспільства є стан психічного здоров''я населення. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я психічні розлади як ендогенного так і екзогенного генезу становлять 8, 1 % від загального числа захворювань. Серед психічних розладів депресії займають особливе місце. Так, депресії займають трете місце по розповсюдженості, виникають як у юнацькому віці, так і в середньому та похилому.
В сучасних умовах експертна оцінка проблеми депресивних розладів дозволяє говорити про те, що ці розлади можуть бути оцінені як одна з головних проблем охорони здоров''я. Саме депресію, а не СНІД чи наркоманію називають “хворобою третього тисячоліття”. За прогнозами експертів до 2020 року економічні збитки, які будуть нанесені депресією, займуть друге місце після серцево судинних розладів (1-3).
Епідеміологічні дослідження, які були проведені в різних країнах показали, що від 2 % до 5 % всього населення страждають на депресивні прояви, які потребують надання спеціалізованої психіатричної допомоги. За даними Всесвітньої організації охорони здоров''я та Національного інституту психічного здоров''я США біля ¼ усіх жінок та 1/10 усіх чоловіків хоча б один раз у житті перенесли депресивний епізод, при цьому, кожному четвертому з них було проведено лікування у психіатричному стаціонарі. Кожний рік у світі на клінічно встановлені депресії хворіють не менше 200 млн. людей (2,4,5).
Депресивні розлади представляють собою велику проблему для суспільства тому, що поражають найбільш працездатні шари населення, призводять до різних збоїв у житті пацієнтів – від сімейної дезадаптації до формування проблемних сімей, зниження або навіть втрати працездатності та роботи. Крім того, лікування цієї групи хворих потребує значних фінансових витрат та значного часу. Ще одним важливим аспектом депресивних розладів є той факт, що приблизно у 15 % випадків вони закінчуються суїцидами (6-9).
Слід звернути увагу на те, що не всі хворі з депресивними розладами попадають у поле зору лікарів-психіатрів. Такі хворі, як правило, звертаються до терапевтів, кардіологів, гастроентерологів, тому, що мають соматичні прояви депресії. Ці хворі проходять неодноразові курси лікування у лікарів-інтерністів без значного покращення, хвороба стає затяжною, малокурабельною. Приблизно 10 % пацієнтів загальносоматичних поліклінік страждають на депресивні розлади, які стають все більш атиповими, нерідко маскуються різними сомато-вегетативними проявами і не лікуються адекватно.
Незважаючи на те, що депресивним розладам присвячена велика кількість досліджень питання їх діагностики, особливостей перебігу та лікування залишаються актуальними. Особлива увага до депресивних розладів обумовлена тим, що в структурі захворюваності на психічні розлади в Україні невротичні розлади є домінуючими. На сучасному етапі депресивні розлади поділяють на ендогенні та психогенні, що найшло своє відображення в МКХ-10. Клінічна оцінка депресивних проявів ендогенного регістру в рамках МДП не викликає особливих ускладнень, а діагностика депресивних епізодів (F32), циклотимії (F34), дистимії (F34.1) зазнає певні труднощі, які обумовлені патоморфозом клінічних проявів, наявністю різних психогенних чинників, які можуть співпадати з виникненням депресії, або сприяти її поглибленню, особливостей особистості, тощо. Крім того, особливої уваги потребують не тільки депресії психотичного рівня, але й невротичного. Останні мають велике значення не тільки в силу їх розповсюдженості, але й в силу того, що депресивні розлади в структурі невротичного регістру часто не діагностуються. Такі хворі, як правило, звертаються до терапевтів, кардіологів, гастроентерологів, тому що мають соматичні прояви депресії. Ці хворі проходять неодноразові курси лікування без значного покращення, хвороба стає затяжною, малокурабельною.
Сучасні депресивні розлади характеризуються нетиповим перебігом, при якому можуть домінувати масковані, соматизовані форми, вегето-соматичні прояви, що ускладнює їх діагностику. Подальше значне розповсюдження депресії, збільшення соматизованих її варіантів становить необхідність більш детального вивчення особливостей депресій. Саме тому кожна нозологічна форма потребує особливої уваги, уточнення її формування, клінічних особливостей, перебігу хвороби в умовах сучасного патоморфозу психічних розладів. Саме тому кожна нозологічна форма потребує особливої уваги, уточнення її формування, клінічних особливостей, перебігу хвороби в умовах сучасного патоморфозу психічних розладів. Оцінка особливостей виникнення, клінічної картини та перебігу потребують подальшого вивчення та виділення критеріїв діагностики в умовах сучасного патоморфозу.
